Адвокат, керівник практики еміграційного права та супроводу інвестицій Ірена Найда зустрілася та поспілкувалася із Odd Holst із Норвегії для відеоблогу Expats in LVIV blog. До Львова він приїхав три роки тому. Він розповів про перші враження від українських доріг, про корупцію у світі і Україні та світі і чому він вирішив жити у Львові.
Migrate надає правову допомогу та юридичні консультації іноземцям з майже 85 країн світу. Юристи не лише фахово виконують свою роботу, але і цікавляться життям та справами клієнтів. Адже вони можуть багато цікавого розповісти про свою країну та її громадян – традиції, правила введення бізнесу, політику та закони. Окрім того, завжди цікаво дізнатися, чому ж успішні бізнесмени, працівники інших сфер переїжджають працювати та жити в Україну. Саме тому Migrate вирішили створити відеоблог Expats in LVIV blog і поспілкуватися на ці теми із гостями нашого міста із інших країн.
Ірена Найда: Із чим Ви асоціюєте Львів? Зазвичай іноземці, які приїжджають сюди на вихідні, асоціюють Львів зі смачною кавою, старовинною архітектурою та вуличними фестивалями. Місцеві жителі, які постійно живуть тут, асоціюють своє рідне місто з поганими дорогами, високими цінами та проблемами з вивезенням сміття. А як щодо іноземців, які вперше приїхали сюди на відпочинок, аде вирішили залишитися на постійній основі. Запитаймо про це у нашого сьогоднішнього гостя Odd Holst. Odd приїхав до України три роки тому з Норвегії.
Ірена Найда: Привіт, Odd! Як справи?
Odd Holst.: Привіт, дякую, чудово. Навіть більше.
І. Н.: Отже, ви проживаєте в Україні вже три роки. Ви пам’ятаєте свої перші враження?
О. Н.: Моє перше враження було фантастичним. Я б сказав, що був у майже у всіх містах Європи. Звичайно, це неправда, але я був більшості міст Європи. У Франції, Німеччині, Іспанії та Скандинавії дуже багато хороших міст. Коли приїхав сюди вперше на авто, було трохи страшно на кордоні, тому що це досить застаріло, правда ж? Це було не те, до чого я звик, я був досить наляканий поганими дорогами. І передмістя не було досить гарним. Але я відвідав стару частину Львова – це було фантастично та справило позитивне враження. Я відчув цю позитивну вібрацію відразу. Це Місто з великої літери.
І. Н.: Ви не розчаровані після всіх цих років?
О. Н.: Мені не потрібно було багато часу на роздуми, перш ніж я купив свою квартиру тут. Отже, очевидно, я знав, що це те місце, в якому я хочу залишитися. Я пенсіонер, йду на пенсію тут. Я не маю бажання їхати до Іспанії, як це роблять багато людей. Хоча і звучить дивно, але це правда. Мені тут набагато краще, ніж у Іспанії, наприклад. Я спробував і маю з чим порівняти.
І. Н.: Приємно чути. Якщо говорити про українські традиції, чи є такі, які Ви вважаєте дивними?
О. Н.: Так, звісно! Вони відрізнявся від традицій Західної Європи. Існує чимало схожого та є достатньо відмінностей. Я думаю, це більше стосується культурного життя, звичайно, – воно більш витончене. Також я думав про деякі негативні речі, такі як корупція, яка є однією з проблем України. Корупція існує в усьому світі, але лише на високому рівні. В Україні ж корупція існує на всіх рівнях. Ви це бачите, коли йдете в лікарню. Ви платите лікарю.
І. Н.: Ви платили лікарю? Ви можете розповісти нам?
О. Н.: Так, я зіткнувся з цим, коли я приїхав вперше. Я був у лікарні, коли у мене був бронхіт.Пішов до лікаря з друзями. І в процесі я зрозумів, що мені сказали, аби я заплатив лікарю гроші. Корупція свідчить про низьку заробітну плату, яку ви отримуєте у порівнянні з іншими країнами, наприклад, тією, з якої я прибув. Це зовсім інша культура. Один з моїх друзів, Саймон, дуже скоро стане батьком. І, ви знаєте, що поширеними є операції кесаревого розтину, чи як це називалося, коли народжується дитина. Саме це сприймається як норма, а не природне народження дитини. Це щось нове. Саймон сказав мені, хоча я знав це і раніше. Існує багато спільного між цим оперативним втручанням та питанням грошей, оскільки лікар отримує більше грошей після подібної операції, ніж при природньому народженні дитини.
Але в Західній Європі питання так не стоїть. Вони проводять цю операцію тільки в тому випадку, якщо виникає кризова ситуація. Має статися щось дійсно погане при пологах. Але тут просто призначили зустріч, зробили цю операцію та отримали свою дитину. Це абсолютно різні речі. Це і є тим негативом.
І. Н.: Але як щодо позитивних речей? Чи є вони?
О. Н.: Думаю, що позитивне – це атмосфера у місті, поєднання традицій, старовини, та сучасності. Тому що в багатьох країнах, як у США, є лише сучасні речі, навколо лише автомобілі. Все сучасне. Немає культури. Європа має багато культури. Але США є жахливими, нудними у порівнянні зі Львовом, наприклад.
І. Н.: Львів – місто з душею, чи не так?
О. Н.: Так, тут у Львові багато такого. Атмосфера, душа міста, безліч маленьких історій, які не існують у сучасній Німеччині, або яких абсолютно немає у США. Тож це дуже позитивні речі. Спробуйте знайти пішоходів у США. Це неможливо! Майже неможливо.
І. Н.: Жодних пішоходів?
О. Н.: Немає пішохідних зон, як у центрах багатьох міст Європи. У більшості міст є такі пішохідні зони. A у Львові велика частина центру призначена суто для пішоходів. Звичайно, таке місто стає набагато приємнішим. І це дуже добре.
І. Н.: Приємно це чути! A говорячи про речі, які потребують змін. На Вашу думку, що необхідно змінювати у першу чергу?
О. Н.: Ви знаєте, проблема номер один в Україні, і я думаю, Ви зі мною погодитеся, це корупція на всіх рівнях. Це головна проблема, оскільки вона стосується усіх рівнів суспільства.
Низька заробітна плата, звичайно, також є негативним явищем. У людей не вистачає грошей. Це і створює підвалини для розвитку корупції на всіх рівнях. Ще одне – неефективність, принаймні бюрократичного апарату. Ви натрапляєте на це, коли приїжджаєте на кордон. Мова йде не лише про Україну, а й про Польщу. Для мене дивно, коли ці всі процедури на кордоні такі тривалі, адже все можна зробити набагато швидше та ефективніше. Я не розумію, чому це так.
І. Н.: Для порівняння, якщо іноземець приїжджає до Норвегії, він або вона не має схожих труднощів, усе швидко і бездоганно?
О. Н.: Так. Ви пам’ятаєте випадок, коли я отримав документ з Норвегії дуже швидко? Ви були вражені, що я отримав апостильовані документи протягом кількох днів. Мені також довелося йти в три відділення. У Норвегії теж існує бюрократія. Втім, вона працює у зворотному напрямку, загалом все онлайн. Тому стає досить важко, коли виникає необхідність поговорити з людьми, аби щось зробити. Ви робите все в Інтернеті. Це занадто «сучасні принципи», оскільки у банків більше немає офісів. Є лише онлайн-сервіси. Якщо у Вас виникне необхідність поговорити з кимось, Ви не зможете – Ви спілкуватиметеся лише онлайн. Отримуєте ім’я та номер особи, яка є Вашим консультантом у банку. Ви не можете просто піти в банк і отримати гроші, наприклад. Це неможливо у Норвегії.
І. Н.: Давайте поговоримо про українські установи. Як щодо англомовних людей в Україні? Чи всі говорять англійською? Чи виникали у Вас проблеми з цього приводу?
О. Н.: Так, звичайно. Люди не розмовляють англійською, і це проблема для іноземців. Є ті, хто досить добре володіє англійською мовою, але здебільшого я б сказав, що мовою володіють мало. Я зараз маю на увазі молодь, яка мала б бути взагалі першими, хто спілкується англійською. Я розмовляв з багатьма молодими людьми, і більшість з них англійською не володіє. Тож ми шукали спільну мову через українську або російську. Спочатку я розмовляв трохи російською, тому що я робив це колись давно вдома. Я трохи володів російською мовою. Крім того, я спілкувався у різних додатках для знайомств, Ви розумієте. Я писав спершу російською мовою, але тепер послуговуюся, звичайно, тільки українською. Я можу писати і говорити. Я можу піти на побачення! Поки що не можу займатися бізнесом, використовуючи українську мову, але я навчаюся. Я дуже серйозно ставлюся до вивчення мови, у першу чергу української, а потім російської та польської мов. Також доволі непогано знаю французьку, іспанську та німецьку. Я люблю французьку. Вона моя улюблена.
І. Н.: До слова, про вивчення української – як це було? Що було найважчим, що – найлегшим?
О. Н.: Важко. Це було складно. Але мова мені подобається! Подобається більше, наприклад, ніж російська. Я вважаю, що українська – це прекрасна мова, але її важко вчити. Мені давалося це дуже важко і складно, як вам, наприклад, вивчення англійської. І граматика складна. Але немає нічого неможливого. Все можливо. Тому я і найняв приватного вчителя – щоб зустрічатися і розмовляти українською мовою.
І. Н.: Наскільки я знаю, Ви навіть вивчали українську в університеті.
О. Н.: Так, це була бомба! Я спробував, але це ризиковано. У культурному плані це для мене було занадто. Справа у педагогічному методі.
І. Н.: Не сподобалося?
О. Х.: Для мене це було занадто старомодно. Так, це ефективно в певному сенсі. Я ходив на пари чотири-п’ять тижнів. Вивчав українську мову одночасно з іспанською, тому що хотів поєднувати. Однак культурні відмінності були суттєвими, а спосіб викладання значно суворішим, аніж він є у Західній Європі.
І. Н.: Ви просто не хотіли дисципліни – і це була єдина причина?
О. Н.: Норвегія занадто маленька. Вона розвивається дуже швидко. Останні, думаю, тридцять-сорок років, ми маємо абсолютну свободу: вільно приходиш в університет, якщо хочеш, а якщо не хочеш – залишаєшся вдома. Роби те, що хочеш. Ти студент і це твоя відповідальність. Але тут (ред. – в Україні) все так, наче ти у молодшій школі. Тебе контролюють. Треба ставати перед викладачем і розповідати про виконане домашнє завдання. А для людини у моєму віці це все ж лячно. Але ті колеги, кому сімнадцять-вісімнадцять, – для них усе чудово, вони гарно справлялися. Вони вивчали багато мов протягом перших чотирьох тижнів. Я був вражений, дійсно вражений. Це і плюс, і мінус. Десь-колись старі методи виправдовують себе, a колись варто вдаватися до сучасних.
Як правило, у Скандинавії, сучасності якраз забагато. У школах та інших системах бюрократії занадто багато використовують цифрових технологій.
І. Н.: Чи не могли б Ви розповісти нам цікаву пригоду чи історію, яка трапилася з Вами в Україні, наприклад, випадки з поліцією або щось більш позитивне?
О. Н.: Так, у мене траплялися дивні інциденти. «Найбільш серйозний» з них відбувся у Бухаресті, в Румунії. Я повертався з-за кордону, перетнув кордон Румунії в Україну. Мене зупинили на стороні України. Службовець на митниці запитала мене про Green Insurance Card, яку вони зазвичай питають. Я мав її, звичайно, але термін дії цього документа закінчився, тому що її потрібно оновлювати щороку. Насправді, термін дії закінчився ще два місяці тому. Так, це було погано, і мені сказали: «Вибачте, але Ви повинні повернутися до Румунії». І, на щастя, підійшов інший хлопець. Він був також з митниці. Він щось прошепотів їй і відправив мене до офісу. Вони хотіли грошей. Я просто дав їм двісті, чотириста, шістсот, вісімсот гривень. Вони сказали: «Дякуємо! До побачення! Хай щастить!»
Але найцікавіше було те, що через годину на дорозі з’явилася міліція. Очевидно, митники зателефонували їм і сказали: «Їде хлопець, якого ви можете зупинити, оскільки він має проблеми зі страховкою». Міліціонер одразу запитав мене про страхову карту. Крім того, я повинен був пройти тест на алкоголь, який показав, що у мене алкоголь у крові. Покази тестера були спотворені, він показував незначне перевищення норми, що, звісно ж, було відвертою брехнею. В будь-якому іншому випадку я б сказав: «Що ж, поїхали у відділок, розберемося там». Але у мене реально були проблеми зі страхуванням. І тоді цей правоохоронець мені каже: «У Вас перевищення допустимої дози алкоголю, але воно несуттєве, ми можемо про це забути. Але у Вас страхівка прострочена, a це вже дуже серйозно». Отже, мені довелося платити 2400 гривень штрафу. Я дав йому 1400 гривень. Він був щасливим, а я зміг продовжити свою подорож додому.
Пізніше у мене було три інциденти з новою поліцією. Але поліцейські були приємні. У мене не було ніякого штрафу. Одного разу я їхав у зворотному напрямку при односторонньому русі. Інший раз я їхав по частині вулиці, призначеній для автобусів та трамваїв. Але нові працівники поліції поставилися до мене з розумінням, це дуже добре. Це справжнє оновлення служби для людей і туристів.
Вас можуть лякати історіями про зустріч з міліцією чи поліцією. Я завжди цікавлюся такими речима, коли їду у нову країну.
І. Н.: Скажіть, будь ласка, як Ви можете охарактеризувати українців?
О. Н.: Українці дуже приємні. Це одна з причин, чому я тут, звичайно. Я чотири роки тому орендував квартиру. Будучи туристом, я був три місяці тут, три місяці поза країною. З власниками ми тоді потоваришували, а сьогодні вони мої близькі друзі. Я знаю багато людей, і я багато разів був у нічних клубах. Було великим сюрпризом побачити мирне середовище у нічних клубах тут, у Львові, та Україні. Я був у нічних клубах Тернополя, Івано-Франківська, Луцька, Вінниці, Одеси. Рівень агресії є настільки низьким – це фантастично! Тому що у багатьох інших країнах Західної Європи це не так. У Скандинавії, Норвегії, коли доходить до спиртного, всі стають дуже агресивними. Це, звичайно, неприємно.
Також Львів – дуже чисте місто. Тротуари тут очищують. Схожа ситуація і в інших східних країнах. Те ж саме в Ризі, Латвії, де я був шість разів. Та сама ситуація. Все чисто-чисто-чисто! Якщо ви приїдете у моє місто у Норвегії, то весь центр міста схожий на смітник після вихідних. Там прибирають, але це справді інша культура. Тому в цьому плані Україна веде. Насправді, тут є багато позитивних моментів.
І. Н.: Ви напевно знаєте, що останнім часом у нас були проблеми з вивезенням сміття?
О. Н.: Так, таке б не сталося у Норвегії, тому що процеси абсолютно налагоджені. У нас немає проблем з цим. І я знаю, що може бути проблеми з накопиченням сміття іноді десь у місті. Я бачив це декілька раз. Так буває. Один раз на три роки. Але це зовсім інше питання. Це про структуру, про систему. Здебільшого люди, старші жінки, підмітають тротуари вночі, або рано вранці, або пізно ввечері у центрі міста, наприклад, – і це добре. У Норвегії цього не роблять. Там використовують машини для прибирання. Але не так часто. Мова йде про менталітет. Справа в тому, що норвезька молодь, наприклад, у вихідні, кидає сміття на вулицю. Вони просто кидають його на землю! У той час як тут і в інших східних країнах цього не роблять. У вас використовують смітники, сміттєві баки. Їх багато. У Норвегії їх менше, наприклад.
І. Н.: Нарешті, підводячи підсумок, що ви можете сказати доброго чи поганого про Migrate?
О. Н.: Ну, я можу запевнити, що шкодую, що не знав про вас, коли приїхав сюди вперше. Мені вас рекомендував друг, мій масажист.
І я подумав: «Адвокат? Це ж юрист. Це ж дорого». Знаєте, у Норвегії так не користуються послугами юристів, як ви тут. Лише якщо ти ти дійсно його потребуєш. Але не для купівлі будинку, не при одруженні, не з таких причин. Вам це не потрібно. Юридичні послуги є дуже дорогими, як у США. Отже, ви ніколи не думаєте про адвоката. Тільки якщо вчините щось дійсно погане. Я шкодую, що не знав про вас, коли купував квартиру. Мені допомогли тоді мої друзі. Ми пройшли всі бюрократичні процедури, і все було добре. Але було б більш ефективно, я думаю, якби я скористався послугами Migrate. Я звертався до Вас неодноразово і сервіс настільки високий, стандартизований, професійний і дуже приємний. Ви дуже добре дбаєте про клієнтів. Я рекомендував вас декільком особам, і я продовжую займатися цим, звичайно.
І. Н.: Дуже дякую! Ми стараємося. Просто виконуємо свою роботу.
О. Н.: Так, я знаю. Я можу додати, що мені також розповіли, що не так просто потрапити в адвокатську контору, адже юрист не обов’язково завжди лише юрист. Це ніби багато фахівців у одному, які отримали диплом з університету, що в будь-якому випадку не є дешевим. Нещодавно я рекомендував вашу компанію. Другу-сербу довелося залишити Україну через три місяці. Він був засмучений, поїхав до Сербії. Він звертався до іншої адвокатської компанії, перебував у процесі отримання візи. Але той адвокат не встиг зробити для нього документи. Спеціалісти, які працюють тут, дуже приємні. Ви більш ніж просто професійні, ви дуже доброзичливі. У вас справжня дружелюбність. Це велика різниця. Ви робите фантастичну гарну роботу.
Я реаліст, і я вірю у те, що бачу. Я відчуваю себе дуже комфортно зараз, якщо виникне потреба в отриманні консультації юриста. Тому що ви можете вирішити все без проблем.
І. Н.: Я пишаюсь чути такі слова! Дякую!